| Чи не найбільшими для кожного з нас у житті є бажання бути щасливими, успішними та здоровими. Та що робити тим, хто від народження чи з прожитими роками, внаслідок професійної діяльності чи нещасного випадку втратив можливість використовувати власні фізичні можливості на повну силу?
Найперше – це не опускати рук, адже ніякі вади не здатні вплинути на людину, яка бажає вести активний спосіб життя і працювати.
Щорічно 3 грудня у світі відзначається Міжнародний день інвалідів. І сьогодні ми хочемо розповісти про людей, які мають обмежені фізичні можливості, але при цьому займаються творчістю і є підопічними територіального центру соціального обслуговування.
Марина Цвєтаєва сказала «Слухаю не музику, слухаю свою душу...» Так і Метель Григорій Іванович з юності зрозумів, що його душа – це переливи музики, яка нота за нотою наповнює життя гарними емоціями, яскравими моментами, польотом думок… Григорій Іванович має вищу освіту в галузі ветеринарної медицини – закінчив Одеський сільськогосподарський інститут. Одночасно із навчанням у ВНЗ оволодівав майстерністю гри на акордеоні у музичній школі та займався в аеромобільному клубі. Після закінчення навчання молодим ветеринаром працював в Одеській області, потім в Новомиргороді, але й музику не полишав…Були важкі роки, обпалені війною. Тільки фронтова пісня та акордеон могли по особливому зігріти душу. Григорій Іванович ніколи не відмовлявся від запрошення зіграти на танцювальних майданчиках, тому був знаменитістю у колах любителів музики.
Так сталося, що п’ять років тому проблеми із серцем обмежили фізичні можливості Григорія Івановича. На даний час улюбленим інструментом є фортепіано. Окрім фронтових пісень та естрадних мелодій минулих літ, настрій, іноді, народжує свої дивовижні мелодії, які зачаровують та беруть за серце. Схожі на ніжну мелодію мереживні візерунки в’язаних шалей, які виготовляє Булах Людмила Іванівна. Майстриня це уміння з дитинства перейняла від своєї мами, яка гачком для в’язання могла орудувати із зав’язаними очима. Ще навчила мама рушники вишивати хрестиком та гладдю. Однак професією для Людмили Іванівни стала медицина. Всю свою трудову діяльність пропрацювала лікарем у Знам’янській відділковій лікарні. Вже на заслуженому відпочинку спіткала Людмилу Іванівну важка недуга, яка прикувала її до ліжка. І тоді згадалась мамина наука. Стали нитки та гачок бальзамом для душі, відволікають від негативних думок. А іноді і додатковим заробітком (не секрет, що пенсія у людей з інвалідністю – мізерна). Вироби, які виготовляє, намагається реалізувати через інтернет. А на замовлення виготовить найсучасніший та наймодніший мереживний одяг.
 В серпні 2011 р. на святкуванні дня міста майстрині клубу «Калина» презентували свої роботи. До них підійшла Лящук Віра Максимівна, яка зацікавилася вишитими картинами. Згодом Віра Максимівна почала відвідувати заняття клубу, де навчилася вишивати хрестиком. А вже в грудні 2013 р. під час зустрічі з нагоди Міжнародного дня інвалідів була організована персональна виставка Лящук В.М., де були представлені її вишиті картини: «Натюрморт», «Дівчина з трояндами», «Тигр», «В гості до друга», «Соловейко», «Ангелята». Зараз Віра Максимівна виховує маленького синочка, але про своє захоплення не забуває, продовжує вишивати та спілкуватися з членами клуба.  Подружжя Красильнікових - Тамара Всеволодівна та Іван Григорович - це єдине ціле. Вони разом вже 52 роки. Обидва виховувались у дитбудинках і вже там почали співати. Але більш осмислено співом зайнялись вже під час трудової діяльності, коли створили самодіяльне тріо при Знам’янській дільничній лікарні і стали переможцями Республіканського конкурсу аматорських колективів. Більше 20 років співають в складі «Барвінка», виконують сольні номери «Ой, з-за гори кам’яної…», «Песня о жене», «Ой, ти гарний, Семене». Разом із колективом стали володарями Гран-прі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу вокально-хорового мистецтва "Калиновий спів" у травні 2014 року. Є членами клубу виноградарів, вирощують більше 30 сортів винограду.
Всі ці люди відзначаються наполегливістю, щирістю та душевністю, яку вони вкладають у творчість. Ми впевнені, що для таланту немає ніяких перешкод, які б людина не могла здолати. Ці люди самодостатні і сильні особистості. Ми в них маємо навчатися. Бажаємо їм творчого натхнення, життєвої енергії та незламного прагнення у досягненні поставленої мети.
Директор терцентру Т.Костікова
|
